Філософські засади наукових картин світу: причинність та детермінізм.

Наукова картина світу складається в результаті синтезу знань, які отримані в різних науках і містить загальні уявлення про світ, що виробляються на відповідних стадіях історичного розвитку науки. Наукова картина світу виступає не просто як форма систематизації знання, але і як дослідницька програма, яка цілеспрямовує постановку задач емпіричного і теоретичного пошуку і вибору засобів їх розв’язку. Наукова картина світу, на відміну від світогляду є сукупністю світоглядних знань про світ, сукупністю предметного змісту, яким володіє людина. Коли одне явище при визначених умовах видозмінює чи породжує інше явище, то перше виступає як причина, друге – як наслідок.

Принцип причинності має велике значення в науковому пізнанні дійсності. Взаємодія причини і наслідку називається принципом оберненого зв’язку, який діє в усіх системах, які самоорганізуються, де відбувається сприйняття, збереження, переробка і використання інформації. Без зворотного зв’язку неможливі стійкість, керування і поступальний розвиток системи. Причина виступає як активне і первинне по відношенню до наслідку. Одним з шляхів проникнення в причинні зв’язки є вивчення функціональних зв’язків. Функціональний зв’язок – це така залежність явищ, при якій зміна одного явища супроводжується зміною іншого. Слід розрізняти безпосередні причини, тобто ті, які прямо визивають і визначають дану дію, і опосередковані причини, які викликають і визначають дію через низку проміжних ланок. Для того, щоб причина викликала наслідок необхідні певні умови. Умови – це явища, необхідні для настання даної події, але які самі по собі її не викликають.

Детермінізм – це філософська концепція щодо місця і ролі причинності. Детермінізмом (на противагу індетермінізму) називають вчення про всезагальний, закономірний зв’язок і причинну обумовленість усіх явищ. Послідовний детермінізм стверджує об’єктивний характер причинності.

Детермінізм – це філософський принцип, згідно з яким явища природи, суспільства і свідомості пов’язані одне з одним природнім причинними зв’язком і обумовлюють одне інше. Причина, обумовленість нескінченна: не може бути ні першої, ні останньої причини. Діалектичний детермінізм виходить з визнання різноманіття типів причинних зв’язків в залежності від характеру закономірностей, що діють в даній сфері явища.

Класичне розуміння причинно-наслідкового зв’язку – це лапласівський детермінізм, де причина і наслідок можуть бути пов’язані лише необхідним чином, а стан системи визначається однозначно. Таким чином, якби існував всеосяжний розум (демон Лапласа), який був би в змозі абсолютно точно описати наявний стан справ, він міг би, завдяки дії нелінійних законів, абсолютно точно знати минуле і майбутнє світу. Але оскільки людина на таке знання неспроможна, доводиться вводити поняття випадковості та ймовірності, як міри нашого незнання.



За словами Пригожина, «детерміністські закони фізики, які були колись єдиними прийнятими законами, зараз виявляються надмірним спрощенням, майже карикатурою над еволюцією». Ця сувора оцінка стосується передусім динамічних законів, область дії яких у фізиці ніяк не обмежується механікою. Класичні термодинаміка та електродинаміка також ґрунтуються на динамічних закономірностях. Динамічні закони представляють собою перший, більш низький етап у процесі пізнання навколишнього світу; статистичні закони забезпечують більш довершене відображення об’єктивних зв’язків у природі, виражають наступний, більш високий етап пізнання, оскільки вони відображають зв’язок необхідності з випадковістю: закономірний зв’язок має необхідний характер, але стан фізичної системи виражається певним імовірнісним розподілом, і в дійсність випадковим чином кожного разу переходить одна з можливостей із кола, заданого необхідністю.

Види причинових закономірних зі'язків:

· Динамічні закони – необхідні зв'язки однозначно визначених через спостережувані станів системи (лапласівський детермінізм: немає місця випадковості)

· Статистичні закони -- необхідні зв'язки станів системи, заданих ймовірнісними розподілами спостережуваних (ймовірнісна причиновість: випадковість – прояв необхідності)

· Нелінійні закони – формування діючої причини в точках біфуркації, реальна необхідність, що включаж в себе випадковий вибір з можливих варіантів неліній ної динаміки (випадковість як доповнення необхідності).

Статистичні закономірності в науці відображають зв'я­зок необхідності з випадковістю: закономірний зв'язок має необхідний характер, але стан фізичної системи виражає­ться певним ймовірнісним розподілом (колом можливостей значень певної величини для множини об'єктів), і в дійс­ність випадковим чином кожного разу переходить тільки одна з можливостей із кола, заданого необхідністю, тобто необхідність виявляється через випадковість.



В статистичних законах необхідність окреслює коло можливого, а випадковість здійснення будь-якої з можливостей є проявом необхідності.

Найважливішими виявляються події, що не визначаються жодним законом, а є принципово випадковими подіями вибору. Варто пам'ятати, однак, що сам набір варіантів вибору не є випадковим. Він визначається властивостями середовища, на якому відбувається самоорганізація, можливими атракторами нелінійної динаміки. Знання можливих варіантів діючої причини не забезпечує однозначної передбачуваності. Стратегія людської діяльності має спиратися, скоріш, на знання про атрактори як на варіанти можливих фінальних станів розгортання нелінійної динаміки. Здається природною думка, що атрактори можна розглядати як цільові причини.



1922769419387767.html
1922817544066351.html
    PR.RU™